Чи на часі моніторити якість води, повітря та ґрунту в умовах російського вторгнення? Як такі дослідження можуть допомогти стягнути компенсації з держави-агресорки за її злочини? Ці та інші питання обговорювали на онлайн-семінарі «Екологічний моніторинг під час війни».

Захід відбувся 10 жовтня на платформі Zoom за ініціативи чеської неурядової організації «Арніка» в рамках проєкту «Посилення екологічного моніторингу Дніпропетровської області під час воєнного конфлікту». У семінарі взяли участь науковці, представники органів місцевого самоврядування, активісти і громадяни, яким болить довкілля.

Далі до Вашої уваги пропонуємо огляд основних моментів доповідей.

Що таке система державного моніторингу довкілля і з чим її їдять?

Кабмін у своїй постанові № 684 від 13 червня 2024 року «Деякі питання функціонування державної системи моніторингу довкілля та її підсистем» пропонує ось таке визначення:

«Державна система моніторингу – система спостережень, збирання, оброблення, аналізу, зберігання інформації та обміну інформацією про стан довкілля, вплив на нього, прогнозування його змін та розроблення науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні з метою забезпечення досягнення цілей сталого розвитку».

Утім, державна система моніторингу в Україні потребує удосконалення. Такої думки дотримується представниця ГО «Арніка», координаторка програми «Чисте повітря для України» Марцела Чернохова. Її організація працює на теренах нашої держави, починаючи з 2017 року. Головний фокус своєї уваги «Арніка» спрямовує на моніторинг якості повітря у індустріальних регіонах. За словами Марцели Ченохової, державна система м все ще розвинена недостатньо. Свого часу, це посприяло розвитку громадської мережі моніторингу якості атмосферного повітря «EcoCity». Дані з їхніх станцій доволі якісні.

 «Доступ до даних, яким можна довіряти є критичним для забезпечення здоров’я громадян та для розвитку громад і країни. Інтеграція теми моніторингу у плани реконструкції після війни і розвиток системи екологічного моніторингу – це дуже важливо. Українська система має відповідати стандартам європейського співтовариства», – зауважила у своєму вітальному слові Марцела Чернохова.

Що із системою державного екомоніторингу у Дніпрі?

За кілька років до російського повномасштабного вторгнення дніпровські екологи почали створювати регіональну систему автоматизованого моніторингу. Йдеться про комунальне підприємство Центр екологічного моніторингу Дніпропетровської обласної ради. На початок 2021 року система налічувала у місті 16 стаціонарних станцій у семи містах області. Також КП ЦЕМ має мобільні станції та портативні прилади для вимірювань у місцях, де немає стаціонарної мережі.

Центр екологічного моніторингу став майданчиком для розвитку, демонстрації і тестування системи моніторингу, яка б відповідала вимогам сучасного українського законодавства та європейського співтовариства», – пояснює Олексій Ангурець.

Команда ЦЕМ була однією з перших, хто почав викладати дані досліджень в мережу без будь-яких «фільтрів». Тобто, без зміни цифр, на користь заспокоєння населення. І навпаки, експерти КП ЦЕМ не змінювали дані і не давали коментарі, які б могли потенційно налякати людей.

«Наше рішення викликало дуже велику дискусію. Нам навіть казали, що нас піднімуть на вилка. Не підняли. Ми намагалися повернути довіру народу до влади. Бо якщо показувати дані без перегибів, інформація поступово дійде до людей, які приймають рішення», – переконаний Олексій Ангурець.

Улітку 2022-го року КП ЦЕМ призупинило свою роботу через російське широкомасштабне вторгнення. Причина – доволі банальна. Це брак фінансування. Із обласного бюджету виділяли гроші тільки на критичну інфраструктуру.

«А тих коштів, які ми заробили, вистачило лише на кілька місяців. Ми були змушені законсервувати нашу діяльність», – розповідає Олексій Ангурець.

Утім, завдяки підтримці чеської неурядової організації «Арніка» та Чеського Агентством з розвитку, КП Центр екологічного моніторингу тепер може відновити роботу. До того ж, моніторинг довкілля є надзвичайно важливим під час війни.

Чому екомоніторинг зараз на часі?

Російська повномасштабна війна окрім того, що кожного дня відбирає життя за здоров’я українських людей і руйнує їхні домівки, створює нові загрози довкіллю. Їх у своїй доповіді перерахував Олексій Ангурець.

Перша загроза – хімічна зброя. Про «салюти» із білого фосфору українські бійці розповідали не один раз.

«Дякуючи Вищим Силам, ворог її (хімічну зброю – ред.) не застосував проти цивільного населення. Але ця небезпека існує», – зауважив Олексій Ангурець.

Друга загроза довкіллю через російську агресію – забруднення після масових обстрілів. Третя – техногенні аварії та катастрофи. Чого лише вартий підрив росіянами Каховської греблі? За негативними наслідками на довкілля ця катастрофа займає друге місце після Чорнобильської аварії. Крім того, росіяни не один раз руйнували та пошкоджувати резервуари, де зберігалися, або транспортувалися небезпечні хімічні речовини. Зокрема, хлор.

За словами Олексі Ангурця, екомоніторинг під час війни виконує ряд завдань. Першим з них є інформування населення про наявність загрози. А також, моніторинг довкілля здатен протидіяти російським ІПСО.

«Ми вже бачили, як ворог намагався на території України створити паніку щодо радіаційних та хімічних подій. На той час, система державного моніторингу не функціонувала, але EcoCity оперативно висвітлювало і стан атмосферного повітря, і радіаційний стан. Значна частина станцій моніторингу має датчики радіації і може давати інформацію у режимі онлайн. Тому, операція ворога із роздмухування паніки зазнала поразки», – констатував Олексій Ангурець.

Друге завдання моніторингу – фіксація злочинів проти довкілля. Олексій Ангурець у співавторстві з іншими екологами підготував рев’ю про вплив війни на довкілля за перші 9 місяців повномасштабного вторгнення. Крім того, фіксація російських злочинів дозволить Україні звернутися до міжнародних судів і вимагати стягнення із держави-агресорки репарацій.

Ще одне завдання моніторинг стану довкілля – це збирання інформації для повоєнної відбудови України.

«Ми маємо розуміти, що відбувається з нашими повітрям, водою та особливо з ґрунтами. Якщо повітря є динамічним середовищем і проблема забруднення після прильотів та пожеж доволі швидко зникає. Як це відбувається? Забруднювачі перерозподіляються та можуть осідати в ґрунтах. Із цього випливає необхідність проведення оцінки територій. Тобто, які території потрібно відбудовувати в першу чергу, а які можна відкласти на роки та десятиліття», – зазначив Олексій Ангурець.

Додаткова функція моніторингу довкілля – надання інформації про фізико-хімічний стан довкілля на лінії зіткнення для військових потреб.

Більш докладно ознайомитися з презентацією Олексія Ангурця «Особливості моніторингу під час війни» можна ТУТ.

Як справи з екомоніторингом у Кривому Розі?

Кривий Ріг – єдина громада, яка змогла зберегти систему державного екологічного моніторингу навіть попри широкомасштабну війну. Це місто знаходиться значно ближче від лінії фронту, ніж Дніпро. Відповідно на теренах громади значно більше забруднювачів, а тому інформування громадськості й влади про стан довкілля є надзвичайно необхідною.

Про те, як у Кривому Розі моніторять довкілля, розповіла Начальник відділу управління якості атмосферного повітря департаменту екології виконкому Криворізької міської ради Оксана Полуєхта

За її словами, міська автоматизована система атмосферного повітря в Кривому Розі налічує 34 пости моніторингу. Вона розпочала свою роботу ще в 2012 році. Спочатку органи місцевого самоврядування встановили пости за кошти бюджету Кривого Рогу. Таких станцій 5 і вони знаходяться на базі Інституту розвитку міста Кривий Ріг. Решта, 29 постів розташовані на територіях приватних підприємств.

 «Ми почали працювати і стимулювати представників бізнесу. Процес пішов, і станом на 2017 рік майже всі підприємства встановили пости за свій кошт. Якесь із них мають тільки один, а деякі два. Все залежить від розгалуженості територій підприємств. Встановлення таких постів моніторингу є обов’язком бізнесу, відповідно до статті 22 Закону України про охорону навколишнього природного середовища», – зазначила Оксана Полуєхта.

Дані з постів моніторингу у Кривому Розі використовують науковці. Починаючи з 2017 року, у місті проводяться інструментально-лабораторні дослідження атмосферного повітря в житлових забудовах, що наближені до промислових підприємств. У 2023 році, попри повномасштабну війну, науковці почали вивчати повітря вздовж основних автомагістралей. Крім того, завжди проводяться дослідження повітря після масових вибухів. Для більш повної інформації використовують мобільну станцію КП ЦЕМ.

Презентації Оксани Полуєхти «Муніципальний моніторинг повітря під час війни в агломерації Кривий Ріг» знаходиться ТУТ.

А як на рахунок моніторингу води?

Рівень забруднення води в українських водоймах зростає з кожним роком. Але через російське повномасштабне вторгнення проблема стала лише гострішою.

«Якщо вибухонебезпечні, чи токсичні речовини потрапляють у водойму, вони здатні накопичуватися і негативно впливати на якість води та біоту», – пояснює старша наукова співробітниця Науково-дослідної лабораторії гідробіології, іхтіології та радіобіології Науково-дослідного інституту біології ДНУ імені Олеся Гончара Вікторія Курченко.

Дослідження екологічного стану водойм у країнах, де йде війна фіксуються у Water Conflict Chronology. Це відкрита база даних Тихоокеанського інституту. Сюди відправляються повідомлення про збройні напади саме на водні об’єкти. Наразі найбільше інформації надходить з країн Близького Сходу. Утім, в цій базі є повідомлення і про Україну.

Україна фіксує напади на свої водні об’єкти іще з 2014 року. Найбільше наші річки й озера страждають на Донеччині та Луганщині. Зокрема, у дуже поганому стані знаходиться Сіверський Донецьк. Багато атак на українські водойми відбулося уже під час повномасштабної війни.

Так, 14 вересня 2022 року російські війська завдали ракетного удару по дамбі Карачунівського водосховища поблизу Кривого Рогу. 6 червня 2023 року окупанти підірвали Каховську ГЕС та спричинили масштабну екологічну катастрофу. 22 березня 2024 року росіяни атакували Дніпровську ГЕС. Цей теракт стався у Всесвітній день води.

 «Війна все ще не закінчується, ми не можемо спрогнозувати, що наші водні об’єкти окупанти не атакуватимуть. Тому, треба проводити дослідження водних екосистем по всій Україні і особливо в прифронтових регіонах, як на Дніпропетровщині», – переконана Вікторія Курченко.

Частина Українських територій під російською окупацією, а тому стан деяких озер та річок дослідити неможливо. Є водні об’єкти, які знаходяться поза зоною досяжності екологів, бо вони розташовані у місцях інтенсивних бойових дії. Як бути дослідникам в такій ситуації?

Сучасні технології знають відповідь. На допомогу прийдуть: математичне моделювання, картографію, космічні методи, засоби дистанційного зондування Землі. Наразі існують нові програми, за допомогою яких можна отримувати різномасштабні знімки досліджуваних ландшафтів, об’єктів, водозаборів та виявляти ділянки забруднень.

Сучасні технології настільки розумні, що вміють навіть реєструвати переміщення водоростей під час «цвітіння» води. Або, скажімо, контролювати утворення ділянок теплового забруднення водних об’єктів і виявляти ділянки порушених санітарних зон в районах водозаборів.

Детальніше з презентацією Вікторії Курченко можна познайомитися ТУТ.

А ось запис семінару «Екологічний моніторинг під час війни».

Семінар організовує чеська неурядова організація «Арніка» в рамках проєкту «Посилення екологічного моніторингу Дніпропетровської області під час воєнного конфлікту». Захід підтримано Чеським Агентством з Розвитку та Програмою “Transition” в рамках Розвитку Міжнародного Співробітництва Чеської Республіки.