Воно представлено системою законів. Основу природоохоронного законодавства складають закони: «Про природно-заповідний фонд України» (16.06.92), «Про тваринний світ» (3.03.93), «Про охорону рослин», «Про Червону книгу України» (29.10.92), «Про карантинні рослини» (30.06.93), Лісовий кодекс України (21.01.94), Водний кодекс України, Земельний кодекс України.

Закон «Про Червону книгу України» – основний державний документ, де містяться відомості про стан видів тварин та рослин України, що перебувають під загрозою зникнення та заходи щодо їх збереження. Цей закон встановлює критерії за якими тварини та рослини можуть бути занесені до цього документа – зниклі, зникаючі, вразливі, рідкісні, невизначені, недостатньо вивчені, релікти, ендеміки та відновлені види.

Закон України «Про тваринний світ» вимагає здійснення заходів щодо охорони, відтворення і науково обґрунтованого, невиснажливого використання тваринного світу. Він регулює використання тварин у мисливстві, рибальстві (ст.ст. 13–19) і висуває вимоги до користувачів тваринним світом (ст. 26). Згідно з ст. 34 закон вимагає забезпечення недоторканності ділянок, що становлять особливу зооекологічну цінність, здійснювати заходи щодо збереження шляхів міграції тварин, а ст. 42 забороняє добування та використання тварин, які зазнають лиха. Закон забороняє самовільне або з порушенням встановленого порядку переселення, акліматизацію та схрещування, виведення і використання генетично змінених організмів, жорстоке поводження з тваринами (ст. 58). Наприклад, в Італії в 2004 р. прийнято закон про кримінальну відповідальність за тварин, яких хазяїн вигнав – штраф до десяти тисяч євро та п’ять років тюрми.

У природоохоронному законодавстві важливе місце займає Лісовий кодекс, України, бо ліси мають і природоохоронне, і промислове, і оздоровче значення. Кодекс регулює відносини в сфері лісокористування – заготівля деревини, живиці, сіна, деревинних соків і випасання худоби, збирання ягід, плодів, горіхів, лікарських рослин, розміщення пасік, використання лісів у культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілях.

Велике значення для всього суспільства мають природні ресурси, які слід використовувати раціонально і від яких залежить благополуччя людини, всього суспільства. Ресурсоохоронне законодавство – це закон України «Про надра» (27.07.94), Водний кодекс України (6.06.95), Закон «Про питну воду та питне водопостачання» (10.02.02), «Про програму «Питна вода України» (10.09.05), Земельний кодекс України (18.12.90), Лісовий кодекс України (21.01.94), Закон «Про охорону атмосферного повітря» (16.10.92).

Певним чином безпека людини при експлуатації нею землі, надр, вод, повітря відбита в Земельному кодексі, в кодексі України «Про надра», Водному кодексі, законі «Про охорону атмосферного повітря». Саме вони складають ресурсоохоронне право. Ці законодавчі акти регулюють проблеми безпеки людини в сфері використання земель, надр.

Важливим є Земельний кодекс України, відповідно до якого всі землі за їх призначенням поділені на: сільськогосподарські, населених пунктів, промисловості, транспорту, зв’язку, оборони, природнозаповідного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісового та водного фондів і землі запасу (ст.2). Незалежно від форми власності всі повинні піклуватися про збереження якості та функцій земель, здійснювати раціональну організацію експлуатованої території, захищати землі від ерозії, забруднення, повторного засолення, висушування, ущільнення (ст. 84).

Проблеми гідросфери, пов’язані із здоров’ям людини у цій сфері природи, відображає Водний кодекс України, в якому відбиті проблеми безпеки при користуванні водними об’єктами. Вони відображені у ст. 11 щодо здійснення заходів з використання вод та охорони водних ресурсів. Статті 89 та 90 встановлюють обмеження господарської діяльності в прибережних смугах уздовж річок, берегів морів, лиманів та островів, забороняють зберігання та використання пестицидів, добрив; влаштування таборів для худоби; будівництво гаражів, стоянок автомобілів; обслуговування транспортних засобів і техніки.

Джерело: Мягченко О. П., 2010.