Україна наближає моніторинг вод до стандартів ЄС

18 вересня — Всесвітній день моніторингу якості води. В Україні продовжується розвиток системи державного моніторингу вод та її наближення до європейських підходів.

Регулярне спостереження за станом поверхневих і підземних вод дає змогу виявляти забруднення, оцінювати екологічний та хімічний стан водних об’єктів і формувати основу для рішень щодо їхнього захисту та відновлення.

Система моніторингу охоплює сім річкових басейнів

За даними Міністерства економіки та довкілля України, у 2026 році державна програма моніторингу вод охоплює сім річкових басейнів:

• Дніпро;
• Дністер;
• Дунай;
• Південний Буг;
• Дон;
• Вісла;
• річки Причорномор’я.

Цього року передбачено дослідження на 587 пунктах моніторингу підземних вод та 553 пунктах поверхневих вод. Із них 142 пункти розташовані у місцях водозаборів для питних і побутових потреб, а ще 43 — на транскордонних ділянках.

Такі спостереження формують інформаційну основу для оцінювання стану водних ресурсів та розроблення планів управління річковими басейнами.

Лабораторні дослідження та якість даних

Важливою складовою державного моніторингу є лабораторна система. В Україні працюють чотири базові лабораторії Західного, Північного, Південного та Східного регіонів, а також 22 регіональні лабораторії.

Базові лабораторії акредитовані відповідно до ISO 17025, що підтверджує їхню компетентність та забезпечує співставність результатів досліджень із даними європейських лабораторій.

У 2025 році лабораторії Державного агентства водних ресурсів провели близько 360 тисяч вимірювань.

Україна розширює перелік контрольованих речовин

Одним із напрямів наближення українського моніторингу до вимог Європейського Союзу є розширення переліку речовин, які можуть визначатися під час лабораторних досліджень.

Наразі українські лабораторії можуть визначати 35–40 із 45 пріоритетних речовин, передбачених Водною рамковою директивою ЄС.

Крім того, у червні 2026 року Уряд схвалив запровадження моніторингу речовин зі Списку спостереження ЄС (EU Watch List). До нього належать забруднювачі, щодо яких необхідно отримати додаткові дані про їхню присутність та можливий вплив на водні екосистеми, зокрема фармацевтичні препарати, пестициди та стійкі хімічні сполуки.

Війна створює додаткові ризики для водних ресурсів

Воєнні дії ускладнюють як стан самих водних об’єктів, так і проведення систематичних спостережень.

Частина пунктів моніторингу розташована на тимчасово окупованих територіях або в районах постійних обстрілів, де відбір проб наразі неможливий.

Водночас пошкодження водогосподарської інфраструктури, очисних споруд, енергетичних та промислових об’єктів створює додаткові ризики забруднення поверхневих і підземних вод.

Через безпекову ситуацію лабораторію моніторингу вод Східного регіону було релоковано зі Слов’янська до Полтави. Це дозволило зберегти фахівців, обладнання та накопичений досвід дослідження водних ресурсів східних регіонів України.

Європейські стандарти та подальший розвиток системи

Подальше наближення української системи моніторингу вод до європейських стандартів потребує сучасного лабораторного обладнання, підготовлених фахівців та розширення акредитації лабораторій.

Окремим завданням залишається створення єдиного підходу до консолідації інформації про кількісні та якісні характеристики водних ресурсів, яку наразі збирають різні державні органи.

Для системи екологічного моніторингу це має принципове значення: якісні, регулярні та співставні дані дозволяють не лише фіксувати стан вод, а й своєчасно виявляти зміни та оцінювати ризики для водних екосистем.

Розвиток такої системи є важливою складовою водної безпеки України та виконання завдань з адаптації українського законодавства і практик до стандартів Європейського Союзу.

Джерело

Міністерство економіки та довкілля України — «Україна наближає моніторинг вод до стандартів ЄС»