Суттєву роль у вирішенні складного спектру проблем розвитку сучасного міста відіграє озеленення населених пунктів. Рослинність певною мірою регулює газовий склад повітря й ступінь його забруднення, впливає на кліматичні характеристики міських територій, знижує рівень шумового фактору. Міські рослини також покращують санітарно-гігієнічні умови проживання у міських агломераціях, створюють природне пейзажне середовище, слугують джерелом естетичного відпочинку й комфортного проживання людей тощо. Відповідно озеленення є складовою частиною загального комплексу заходів з планування, забудови й благоустрою населених пунктів.

Проте, взаємозв’язок «рослина-міське середовище» передбачає не лише вплив рослин на навколишнє середовище, а й зворотній вплив довкілля на рослини. Він виявляється у зниженні функціональних можливостей й біологічної продуктивності флори, скороченні періоду вегетації й життєдіяльності зелених насаджень. Від так актуальним й значимим є вивчення впливу комплексу екологічних факторів на ріст й функціонування рослин, які використовуються в озелененні міст. Ступінь впливу атмосферного впливу на рослини залежить від низки факторів, серед яких: зміна оптичних властивостей листя; закупорювання продихів та гальмування біосинтетичних процесів, подразнення й гальмування росту рослин тощо.

Пил є одним із потужних забруднювачів атмосферного повітря. Кількість пилу у повітрі залежить від низки факторів, серед яких: чисельність та щільність міського населення; кількість, потужність й виробниче спрямування промислових підприємств, ступінь їх обладнання очисними установками; тип вуличних покриттів й ступінь їх очищення; кількість й характер опадів, пора року тощо. Основними властивостями пилу є щільність, дисперсність, розчинність, хімічний склад тощо. Природний пил знаходиться у повітрі, у звичних умовах мешкання людей, у межах концентрації 0,1- 0,2 мг/м3 ; у промислових центрах, де розташовані великі підприємства його концентрація не нижча 0,5 мг/м3. Пил володіє здатністю переноситися на великі відстані від місць викиду автотранспорту, промислових об’єктів, підприємств комунально-побутової сфери тощо.

Аналіз кількості пилу та його накопичення у листкових пластинках дерев показав, що найбільшу кількість пилу акумулюється у листкові поверхні тополі пірамідальної (Populus pyramidalis Roz.)та на каштана кінського (Aesculus hippocastanum), а найменше акумулюється у клена звичайного (Acer platanoides) та липи серцелистої (Tilia cordata). Ці породи деревних рослин є порівняно стійкими до пилового забруднення згідно розподілу деревних рослин за їх. Найменша кількість пилу акумулюється у листкових пластинах завдяки їх шорсткості, покритої ворсинками та гофрованої поверхні. Здатність деревних порід витримувати певну забрудненість повітря залежить від внутрішньо-біологічних особливостей виду, комплексу ґрунтовокліматичних умов , температури та вологості повітря, віку рослин та пори року. Насамперед, зазнають впливу шкідливих речовин молоді рослини, їх листя й пагони.

Варто зазначити, що вплив пилового забруднення на деревні насадження залежить від їх щільності посадок. Серед густих зелених насаджень, розташованих поблизу джерел викиду в атмосферу шкідливих речовин, створюється застій повітря , що може зумовити підвищення концентрації атмосферних забруднень. Тому поблизу ділянок потенційного інтенсивного пилового забруднення необхідно створювати добре провітрювані посадки зелених насаджень. Ефект зеленого фільтра залежить від виду й концентрації пилу та газів у повітрі. Коливання ефективності пило насадження для однієї рослини може дорівнювати від 0,005 мг /м3 до 0,12 мг/м3.

Джерело: Ганаба Д.В., 2015.