Це повітряний забруднювач, до складу якого входять як тверді мікрочастинки, так і дрібні крапельки рідини. І ті, і інші розміром приблизно від 10 нм до 2,5 мкм. Інші позначення і назви частинок РМ2.5: FSP (fine suspended particles), fine particles, fine particulate matter, дрібнодисперсні завислі частки, тонкодисперсна пил.
Зовсім дрібні частинки (близько 1 нм і менше) – це вже молекули газів. Наприклад, діаметр молекули води і кисню – 0,30 нм, азоту – 0,32 нм, водню – 0,25 нм. У таких дрібних тіл поведінка сильно відрізняється від частинок РМ2.5. Про гази ми розповімо іншим разом, нижче мова про тверді мікрочастинки.
Що з себе представляють тверді частинки РМ2.5? Залежить від того, звідки вони взялися. За своїм походженням РМ2.5 діляться на:
ПЕРВИННІ РМ2.5
Викидаються в повітря вже готовими. Найдрібніші шматочки сажі, асфальту і автомобільних покришок, частинки мінеральних солей (сульфати, нітрати), сполуки важких металів (в основному оксиди). Біологічні забруднювачі (деякі алергени і мікроорганізми) теж відносяться до РМ2.5.
Декілька слів про частки сажі. Вугілля – хороший сорбент, тому навіть на найдрібніших частинках сажі осідають токсичні сполуки. При роботі двигунів внутрішнього згоряння це, наприклад, поліциклічні ароматичні вуглеводні з великою молекулярною вагою. Виходить не просто частка сажі, а частка «з начинкою» зі шкідливої органіки.
ВТОРИННІ РМ2.5
Утворюються безпосередньо в атмосфері. Один із прикладів: в міське повітря викидаються оксиди азоту та сірки, при контакті з водою вони утворюють кислоти, а вже з них виходять тверді частинки солей (нітрати і сульфати).
За типом джерела частки РМ2.5 діляться на:
ШТУЧНІ (АНТРОПОГЕННІ)
Головне антропогенне джерело частинок – транспорт. Двигуни внутрішнього згоряння і промислові процеси зі спалюванням твердих видів палива (вугілля, буре вугілля, нафта), будівництво, видобуток корисних копалин, багато видів виробництва (особливо виробництво цементу, кераміки, цегли, плавильне виробництво), в містах джерелом може бути ерозія дорожнього покриття і стирання гальмівних колодок і шин. Навіть сільське господарство – джерело аміаку, з якого можуть утворитися вторинні РМ2.5.
ПРИРОДНІ (НЕАНТРОПОГЕННІ)
Джерела: ерозія ґрунту в посушливих районах і органічне випаровування.
У день середньостатистичний городянин вдихає 200 мільярдів частинок РМ2.5. Половина з них відкладається в легенях. Одна така доза обійдеться без серйозних наслідків. Але з часом відкладення РМ2.5 в організмі перевалять за критичний рівень, і тоді все може стати набагато гірше.
Основна небезпека РМ2.5 полягає якраз не в різких стрибках концентрації, а в хронічному впливі цих частинок на організм.