28 листопада відбулося засідання Комітету провайдерів зелених послуг Зеленої палати Торговельно-промислової палати. До заходу долучилися працівники великих підприємств, таких як ПРАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», Нікопольський завод феросплавів, ПРАТ «Каметсталь» та АТ «ПІВДГЗК».
Тема розмови – «Підвищення ролі моніторингу атмосферного повітря на етапі вступу України в ЄС: виклики, ризики та потенціал співпраці». Наші спікери розповіли представникам бізнесу про моніторинг довкілля в Європі, роботу КП ЦЕМ та вимоги до обладнання.
Зустріч відбулася за підтримки чеської неурядової організації «Арніка» в рамках проєкту «Посилення екологічного моніторингу Дніпропетровської області під час воєнного конфлікту».
«Синергія регіональної влади та промислових підприємств у підвищенні якості атмосферного повітря: виклики промислових регіонів і досвід Фінляндії»
– Питання чистого повітря не тільки про якість довкілля, – каже директорка департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОВА Яна Науменко. – Це і показник захисту населення, і інвестиційної привабливості регіону, і відповідальності промисловості. Забруднення повітря – не лише наслідок екологічних чинників. Воно демонструє відсутність прозорої та інтегрованої системи моніторингу.
Дніпропетровщина – регіон з великою кількістю індустріальних підприємств. У мирний час наша область виробляла 20% усієї промислової продукції України. А там, де багато індустріальних підприємств, рівень забруднення повітря завжди перевищує норми.
За словами Яни Науменко, у 2024 році викиди забруднюючих речовин у порівнянні з 2023 роком збільшилися на 2%, що становить майже 400 000 тонн. І це – 40% від усього обсягу по Україні.
Ще однією причиною забруднення повітря стала російська збройна агресія. Лише за попередні 3 роки війна призвела до додаткових викидів понад 230 мільйонів тонн СО2. Ця цифра перевищує річні викиди, наприклад, у Нідерландах. Експерти оцінюють шкоду для довкілля України у понад 32 мільйони доларів.
В умовах війни регіональна влада не тільки має контролювати якість повітря. Її завдання – планувати мережу спостережень, забезпечувати мешканцям доступ до даних, залучати наукові інститути до інтерпретації, інтегрувати норми ЄС та координувати взаємодію державних структур, громад і підприємств.
Яна Науменко виокремила проблеми сучасної системи моніторингу. Ними є:
🔹 недостатня кількість автоматичних станцій;
🔹 нестабільність роботи обладнання;
🔹 різна якість приладів;
🔹 відсутність оперативної публікації даних;
🔹 низький рівень довіри суспільства.
Ці проблеми призводять до того, що ні органи влади, ні суспільство не мають повної інформації про якість повітря. Відповідно, рішення ухвалюються на основі фрагментарних даних.
Натомість у країнах ЄС моніторинг довкілля став інструментом прозорості та взаємодії бізнесу і громадськості. Однією з держав, що демонструє ефективність такого підходу, є Фінляндія. Про її досвід і розповіла Яна Науменко. Дніпропетровщина брала участь в українсько-фінському проєкті з якості повітря UFAIR.
Фінляндія має одну з найбільш ефективних і прозорих систем моніторингу атмосферного повітря у світі. За 20 років країна домоглася зниження промислових викидів у 3–4 рази.
Зараз фінська система моніторингу налічує близько 100 станцій. Це удвічі менше, ніж на початку 90-х років. «Фіни досягли такої якості повітря, що не потребують великої кількості постів. Вони очистилися, і зайві станції стали непотрібними», – відзначила Яна Науменко.
Партнерство між владою та підприємствами – ключова частина фінського підходу. Там бізнес не лише виконує вимоги, але й інвестує в модернізацію обладнання та створення постів моніторингу.
«Промисловість долучена до фінансування регіональних мереж спостережень, а дані інтегруються у загальнодержавні платформи», – додала вона.
Важливою установою у системі моніторингу по-фінські є тамтешній метеорологічний інститут. Він виконує функції національної референтної лабораторії з якості повітря. При інституті також працює калібрувальна лабораторія, до якої звертаються і підприємства. Інститут проводить аудит вимірювань по всій країні та аналізує супутникові дані.
Наявність національної референтної лабораторії означає високий рівень контролю. Така лабораторія особливо потрібна промисловим регіонам. Це підкреслює, що система – не просто мережа постів, а комплексна структура: вимірювання, калібрування, наукова аналітика, доступність інформації для громадськості та достовірність результатів.
Українське законодавство передбачає також створення національної референтної лабораторії. Утім механізм її формування поки що не визначений. Попри це, наявність такої лабораторії є одним з європейських стандартів, без яких Україна не зможе інтегруватися до загальноєвропейської мережі спостережень за станом повітря.
За словами Яни Науменко, діалог влади та бізнесу щодо розвитку екологічного моніторингу триває вже близько десяти років. Основні підприємства-забруднювачі взяли на себе зобов’язання щодо реалізації природоохоронних заходів. Саме ці заходи лягли в основу комплексної екологічної програми області: вони охоплюють і модернізацію обладнання для зменшення техногенного навантаження, і придбання автоматизованих станцій спостереження. Зі свого боку влада також інвестує у розвиток мережі, закуповуючи сучасні прилади контролю. Робота в напрямку розбудови системи моніторингу триває, і стратегічною метою є охоплення всієї території області сучасними засобами вимірювання.
Ось тут презентація Яни Науменко
Регуляторні та управлінські виклики при розбудові системи моніторингу атмосферного повітря
Дніпропетровщина – індустріальний регіон, і для неї забруднення повітря завжди було питанням №1. Ще в 90-х роках громадськість наполягала на створенні системи моніторингу. Але тоді цього не вдалося зробити через технічні перепони. Реальний прогрес почався після Революції Гідності, у 2014 році. Створення системи моніторингу було одним із пунктів обласної програми. У 2017 році з’явилося комунальне підприємство Центр екологічного моніторингу при Дніпропетровській обласній раді.
«По суті, це стало пілотним проєктом. Тоді наше законодавство відставало. Ми були першими й хотіли стати взірцем для країни: протестувати все на собі й отримати досвід державного рівня», – поділився Олексій Ангурець, експерт програми «Чисте повітря для України» та заступник директора КП ЦЕМ.
Він розповів, що заважає створенню ефективної системи моніторингу якості довкілля.
- Прогалини у законодавстві. Затримка з методиками, підзаконними актами й стандартами. Протиріччя у визначенні граничних величин. Частина норм набуває чинності лише після завершення воєнного стану.
- Недостатній розвиток технічної частини. Застарілі неавтоматизовані станції, відсутність єдиної методики та централізованого збору даних, відсутність національної референтної лабораторії, брак фахівців і сертифікованого обладнання.
- Інституційна фрагментарність. Відповідальність розпорошена між учасниками моніторингу, координація слабка.
- Брак фінансування. Моніторинг дорогий, не вистачає коштів на оновлення техніки, навчання, обслуговування та калібрування, немає стабільного державного фінансування.
Та попри перешкоди, система моніторингу на Дніпропетровщині сьогодні доволі розгалужена, сучасна та одна з найкращих в Україні.
«Ми були першими, хто почав видавати онлайн-віджети – дані такими, як вони є. Це викликало багато дискусій. Ми живемо в промисловій області з високим рівнем забруднення, ідею відкритих даних підтримували не всі: мовляв, населення не зрозуміє, буде шок, виникнуть конфлікти. Але ми все одно відкрили дані – і це лише посилило довіру», – розповів Олексій Ангурець.
Далі експерт навів перелік недоліків існуючої системи моніторингу:
- Більшість станцій застарілі, неавтоматизовані й не відповідають сучасним вимогам. Лише в окремих містах встановлене сучасне референтне обладнання.
- Немає Національної референтної лабораторії – ключового елементу системи моніторингу для забезпечення якості. Саме вона має перевіряти обладнання, що сертифікується.
- Брак сертифікованого вимірювального обладнання. «З цією проблемою стикається більшість підприємств. Приладів національного виробництва мало, а їх виробники нерідко зникають, залишаючи бізнес без сервісу. Високоточне референтне обладнання – лише іноземного виробництва», – зазначив Олексій Ангурець.
Існують також і проблеми з інформуванням населення. Так, Єдина інформаційна система «Екосистема» і її ресурс «ЕкоЗагроза» не оновлюються з травня 2025 року.
Український індекс якості повітря також має недоліки. Він розрахований лише на 2–3 забруднювачі. Наприклад, людина бачить на мапі зелений індикатор і робить висновок, що повітря чисте. Але це не завжди так: індекс може не враховувати, наприклад, формальдегід.
«Це дезінформує людей і створює викривлену картину», – підкреслює Олексій Ангурець.
«Чисте повітря» разом з чеськими партнерами розробив власний індекс і подав його до міністерства, але ініціатива поки без руху.
Розбудову системи в Україні активно підтримують європейські партнери. ЦЕМ після початку повномасштабної війни відновив роботу завдяки чеській неурядовій організації «Арніка».
Питання формування сучасної системи екологічного моніторингу в Україні не має простого чи однозначного вирішення
«У мене немає готової відповіді. Звісно, слід брати за базу досвід наших європейських колег. Хоча там також по-різному: якщо у Фінляндії дані публікують онлайн у реальному часі, то в Італії – лише після верифікації, у вигляді таблиць», – зазначає Олексій Ангурець.
За словами експерта, є кілька підходів до подальшого розвитку системи моніторингу.
Централізований підхід передбачає створення єдиної національної системи моніторингу, посилення ролі центральних органів влади, а також ухвалення спільних для всіх вимог, стандартів і протоколів.
«Централізована, національна система моніторингу атмосферного повітря має бути — це очевидно. Це має бути система, за яку відповідає держава. Але як саме вона буде реалізована – тут ще багато питань», – коментує Олексій Ангурець.
Регіональний підхід спирається на вже існуючі регіональні ініціативи, особливо в промислово навантажених областях. Він передбачає:
- ухвалення регіональних положень про моніторинг довкілля;
- визначення структури та мети системи, алгоритмів дій та взаємодії між суб’єктами;
- уніфікацію структури даних;
- врегулювання процедур обміну інформацією між регіонами та державними структурами.
Регіональний підхід дозволяє швидше запускати ефективні рішення на місцях і поступово інтегрувати їх у загальнонаціональну систему.
Нижче – презентація Олексія Ангурця.
Досвід співпраці промислових підприємств з КП «Центр екологічного моніторингу» ДОР»: переваги співробітництва.
Про станції КП «Центру екологічного моніторингу» та про співпрацю підприємства із промисловістю розповів його директор Олександр Зудіков.
«На момент початку російського вторгнення центр мав у своєму розпорядженні дві стаціонарні референтні станції «Зевс-1» та «Зевс-2». Вони відповідають найвищим міжнародним стандартам, розташовані в Дніпровській агломерації, а також мобільну референтну станцію «Еол-1». Паралельно сформували мережу з 14 індикативних станцій – приблизно такими ж приладами користуються і підприємства, адже референтне обладнання є дуже дорогим, і область змогла придбати поки лише дві такі станції. Додатково працювали дві станції моніторингу якості поверхневих вод «Наяда-1» та «Наяда-2». Вони розташовані вище та нижче за течією Дніпра», – сказав Олександр Зудіков.
Після початку повномасштабної агресії обласна рада призупинила фінансування ЦЕМ, адже всі державні ресурси були спрямовані на оборону. Утім, значну підтримку надали чеські партнери: саме завдяки їм у 2024 році вдалося відновити роботу мобільної референтної станції «Зевс-1» та отримати 40 приладів громадського спостереження.
В основі функціонування системи моніторингу лежають вимоги українського законодавства щодо засобів вимірювальної техніки. Йдеться про Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та наказ Мінекономрозвитку №1161 від 13.07.2017, який визначає порядок ведення Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки. Саме з цього реєстру можна дізнатися, які прилади дозволено використовувати, а які перебувають «поза законом». Керівники підприємств повинні усвідомлювати власну відповідальність, адже КУпАП передбачає штрафи як за використання ЗВТ, що не відповідають вимогам законодавства, так і за їх продаж, ремонт або прокат без повірки, випробувань чи метрологічної атестації.
Центр екологічного моніторингу має значний практичний досвід експлуатації та обслуговування власного обладнання.У центрі працюють фахівці з електроніки та програмування, які мають профільну вищу освіту і спеціальну підготовку з метрології, зокрема щодо калібрування ЗВТ. Центр володіє власним калібратором та повним набором еталонних калібрувальних сумішей, що дозволяє самостійно проводити калібрування обладнання. За потреби центр може надати замовникам власні прилади та контролери у разі форс-мажорів.
На ринку історично було дуже мало українських виробників вимірювальної техніки. Тривалий час зустрічались російські прилади. Зокрема, газоаналізатори та пиломіри. Багато таких приладів стояли і на промислових постах. Згодом їх вилучили з реєстру, оскільки виробники не продовжили необхідні процедурні дії. З ринку пішли і деякі з національних виробників. Багато підприємств і далі користувалися їх обладнанням, тож у ЦЕМ взялися самостійно вивчати принципи роботи та обслуговування цих приладів. До кінця 2021 року вдалося повністю налагодити їх роботу. Адже КП ЦЕМ має власних фахівців з електроніки та програмування. Це найкращі випускники наших Дніпровських вишів.
Крім того, фахівці Центру екологічного моніторингу можуть здійснити вимірювання і на території промислових підприємств. Наприклад, виїхати на мобільній станції «Еол-1» і здійснити вимірювання своїм референтним обладнанням безперервно, протягом 6 – 8 годин поспіль. По такі послуги соціально відповідальні підприємці далеко не раз зверталися до КП.
Чому такі вимірювання цікаві для бізнесу? По-перше, на території підприємств розташовані індикативні станції.
«Використання референтного обладнання дозволяє оцінити, чи відбулися процеси зношення сенсорів індикативних станцій», – пояснює Олександр Зудіков.
По-друге, спільне вимірювання постів підприємства та «Еол-1» демонструє реальну картину якості повітря. Воно допоможе з’ясувати чи є причиною забруднень робота підприємства, чи існують іще інші фактори.
«Якщо з’являється концентрація забруднювачів, яка не пов’язана з вашим бізнесом — наприклад, хтось палить листя чи трапився сторонній інцидент — це зрозуміло під час вимірювання», – каже директор КП ЦЕМ.
По-третє, зараз повномасштабна війна, а деякі підприємства мають обладнання російського виробництва. Його використовувати не можна, а нове референтне дорого коштує. Інколи представникам бізнесу на нього потрібно дуже довго збирати гроші. Олександр Зудіков каже, підприємству значно дешевше співпрацювати з КП ЦЕМ. Послуги фахівців обійдуться трохи дорожче, ніж обслуговування та повірка власного обладнання.
«Така синергія могла б забезпечити нормальну, сталу роботу ваших підприємств. Запрошуємо вас до співпраці, сподіваємося що у вашого бізнесу все буде добре», – сказав Олександр Зудіков.
Ознайомитися з презентацією Олександра Зудікова можна тут
Цей сайт оновлено у рамках проєкту «Посилення екологічного моніторингу Дніпропетровської області під час воєнного конфлікту»