У середу, 10 вересня, відбувся воркшоп «Моніторинг атмосферного повітря – особливості законодавчого регулювання від міжнародного до місцевого рівня». До Zoom приєдналися 94 учасники: представники територіальних громад, обласних військових адміністрацій, науковці, студенти та активісти. Експерти ознайомили учасників з аналізом українського законодавства та директив ЄС про моніторинг якості повітря, розповіли про недоліки Українського індексу, а представник Кривого Рогу поділився успішним досвідом роботи міської системи постів.
Воркшоп організував Центр екологічного моніторингу за підтримки чеської неурядової організації «Арніка» в рамках проєкту «Посилення екологічного моніторингу Дніпропетровської області під час воєнного конфлікту». Партнер – ГО «Центр Безпеки та Відновлення».
Гармонізація законодавства в сфері моніторингу атмосферного повітря. Які прогалини потрібно надолужити Україні?
Україна є державою-кандидаткою на вступ до Європейського Союзу. Відповідно, її законодавство зобов’язане відповідати нормам ЄС. Про те, як влада запроваджує європейські директиви до вітчизняного правового поля, розповіла експертка у сфері моніторингу та якості повітря Рімма Куштим. Вона представила результати аналізу нормативно-правових актів, який провів ЦЕМ разом з іншими фахівцями.
Рімма Куштим говорить, в Україні, окрім чинного законодавства, яке стосується моніторингу атмосферного повітря, діє і так зване заплановане. Чому так відбувається? Бо в нашій країні війна. Заплановані нормативно-правові акти прийняла Верховна Рада, уряд або міністерства, утім усі їхні положення повноцінно запрацюють тільки після скасування режиму воєнного стану.
Таким документом є Закон України №2973-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної системи моніторингу довкілля, інформації про стан довкілля (екологічної інформації) та інформаційного забезпечення управління у сфері довкілля». Він передбачає реформування сфери моніторингу довкілля в цілому і повітря зокрема.
На підтримку Закону №2973-IX Кабмін ухвалив дві постанови: №684 та №523. Так само є два накази від вже колишнього Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від грудня 2024 року та лютого 2025 року. У них йдеться про створення та роботу регіональних центрів моніторингу.
Які Директиви ЄС має імплементувати Україна?
За словами Рімми Куштим, Україна з Директивою 2008/50 працює багато років. Але нещодавно, у 2024 році, Європарламент та Рада ухвалили Директиву 2024/2881. Цей документ консолідував положення Директив 2004/107 та 2008/50 і зробив законодавство із захисту довкілля сучаснішим.
Нижче – про нововведення лаконічно й по пунктах:
- Встановлюються більш суворі стандарти якості атмосферного повітря: нові граничні величини для ТЧ2,5, ТЧ10, діоксиду азоту, та встановлено строк досягнення оновлених граничних величин – до 2030 року.
- Розширюються вимоги до оцінювання якості повітря: вимоги до проведення оцінювання на «суперстанціях», дослідження ультрадисперсних частинок (UFP), сажі (black carbon) та ЛОС.
- Мають розроблятися плани з поліпшення якості атмосферного повітря та відповідні дорожні карти у разі збільшення граничних величин. А на випадок перевищення порогів небезпеки мають бути короткострокові плани дій.
- Підвищено роль моделювання, запроваджено вимоги щодо точності моделей, процедури забезпечення та контролю якості даних, а також інші процедури для забезпечення уніфікації моделей.
- Обов’язок використовувати індекс якості повітря для інформування населення. Деталізовано повноваження національних референс-лабораторій у забезпеченні та контролі якості даних у системі моніторингу атмосферного повітря.
- Директива має періодично переглядатися.
В цілому українська влада імплементувала більшість положень законодавства ЄС. Утім все гаразд далеко не скрізь. Наша держава поки не врахувала низку положень із директив Європи. Зокрема, бракує чіткої процедури підтвердження еквівалентності методів вимірювання, не створено центральної референс-лабораторії, а система класифікації пунктів спостереження не відповідає європейським стандартам.
Куштим підкреслила, що гармонізація законодавства є лише першим кроком. Реальне впровадження вимагатиме значних інвестицій у технічну інфраструктуру та інституційну спроможність, адже саме ефективна система моніторингу є базою для оцінки впливу війни на довкілля та для забезпечення права громадян на доступ до екологічної інформації.
Експерти ЦЕМ виробили низку рекомендацій для влади, які можуть допомогти Україні ще краще наблизитися до європейських стандартів:
Органи державної влади мають:
- оновити чинні нормативно-правові акти та ухвалити ті, що досі перебувають у процесі розробки;
- усунути дублювання та неузгодженості у законодавстві України, щоб уникнути колізій;
- підвищувати рівень обізнаності у сфері моніторингу повітря та нововведень у законодавстві ЄС, сфері моніторингу та управління якістю повітря;
- провести аналіз законодавчих актів Євросоюзу, щодо яких ще не розпочато апроксимацію, та визначити чіткий план їхнього впровадження.
Органи місцевої влади мають:
- при розробці планів управління якістю повітря орієнтуватися на нові вимоги ЄС, аби уникати дублювання та втрати актуальності заходів;
- інвестувати в модернізацію пунктів спостереження та забезпечувати регулярне інформування населення про стан повітря.
Докладніше із виступом Рімми Куштим можна ознайомитися у її презентації.
Моніторинг якості повітря у Кривому Розі
Кривий Ріг – найдовше місто в Європі. Утім саме воно є одним з найуспішніших кейсів із реалізації моніторингу атмосферного повітря. Вся територія міста охоплена постами. Як у Кривому Розі вдалося запровадити кейс у життя, розповів начальник управління екології тамтешньої міської ради Олександр Скакальський.
Сьогодні у Кривому Розі функціонує 35 постів автоматичного спостереження за станом атмосферного повітря. Шість із них — муніципальні та перебувають на балансі КП «Інститут розвитку міста», ще 29 розташовані на межі санітарно-захисних зон промислових підприємств.
«Це ретельно проведена робота. Переконати підприємства встановити пости спостереження було іноді трохи важко. Утім результат є», — зазначив Олександр Скакальський.
Інформація з постів періодично доповнюється результатами вимірювань мобільної станції ЦЕМ «Еол-1» та лабораторними дослідженнями центру «МОС».
«Використовуємо всі можливості для отримання максимальної кількості даних, які потім обробляються і стають основою для прийняття управлінських рішень», — сказав Олександр Скакальський.
Ще у 2019 році у місті створили аналітичний відділ показників атмосферного повітря. Він займається обробкою, інтерпретацією та візуалізацією зібраної інформації. Для мешканців міста, на Геопорталі Кривого Рогу працює розділ «Екомоніторинг». Тут вони можуть у відкритому доступі переглядати дані з муніципальних та промислових постів.
«Підприємства навіть не закривають свої дані, не соромляться їх транслювати. Тому маємо можливість бачити повну картину: як змінюється якість повітря в часі та динаміці», — додав Скакальський.
Розділ «Екомоніторинг» є і в мобільному додатку «Картка Криворіжця». Користувач може дізнатися показники якості повітря саме в тій локації, де він перебуває на даний момент. У додатку є рекомендації, як поводитися при певному рівні забруднення.
«Мешканець міста має право отримувати ті ж самі дані, можливо, не заглиблюючись у їхній аналіз, але інтерфейс нашого Геопорталу дозволяє зробити висновок, яким є повітря зараз. А далі вже кожен може приймати власні рішення — чи варто, наприклад, обмежити перебування на вулиці», — пояснив Скакальський.
Очільник департаменту екології у Кривому Розі каже, місто не женеться за збільшенням кількості постів, адже нинішня система і так є доволі розгалуженою. Водночас у планах — довести кількість постів на підприємствах до 40, щоб посилити контроль на межах санітарно-захисних зон.
Окрему увагу у Кривому Розі приділяють явищу несприятливих метеорологічних умов (НМУ), коли розсіювання забруднюючих речовин у повітрі ускладнюється. Для цього розробили короткостроковий план взаємодії промислових підприємств, управління екології та контролюючих органів.
Нижче – презентація Олександра Скакальського.
Що не так з Українським індексом якості повітря?
Про те, чи врегульоване питання інформування населення про якість повітря, розповів науковий керівник Української мережі підтримки громадських досліджень ГО «Довкола» Максим Сорока.
У березні 2025 року Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів затвердило наказ №590, яким вперше на нормативному рівні визначено механізм оперативного інформування населення про якість атмосферного повітря та його вплив на здоров’я. Саме в цьому документі затвердили Український індекс якості повітря (AQI), який має шість рівнів: добрий, помірний, нездоровий для чутливих груп, нездоровий, дуже нездоровий та небезпечний. Цей наказ від Міндовкілля закріпив показники забруднюючих речовин і навіть визначив єдину графічну модель комунікації. З квітня 2025 року всі адміністрації мали перейти на нову систему.
Чи можна ставити знак «дорівнює» між Українським індексом якості повітря та європейською моделлю? Максим Сорока каже, що ні.
«Індекс якості повітря України має свою кольорову модель і відрізняється від європейського. Це правильно. Тому, у нас європейська модель не впроваджена. У нас зроблений український аналог, який по багатьох параметрах дуже схожий, але не відповідає європейській моделі», — сказав він.
Також Максим Сорока додав, що індекс унормовує 5 речовин на загальноєвропейському рівні: тверді частки, приземний озон, діоксид азоту і сірчистий ангідрид.
Утім індекс містить ряд недоліків.
По-перше, він не враховує перелік небезпечних речовин, серед них — бензол, формальдегід, фенол, важкі метали.
По-друге, він не враховує дані з індикативних постів моніторингу та щоденні результати на стаціонарних пунктах спостережень гідрометеорологічних організацій ДСНС.
По-третє, індекс обмежує оцінку одним показником. А це — вже про ризики маніпулятивного інформування населення.
«Наприклад, ви можете встановити тільки вимірювання пилу. За нього відповідають два показники: ТЧ10 і ТЧ2,5. Утім, по факту мова йде тільки про пил. В той же час, у вас може бути супер страшне забруднення по діоксиду азоту, а ви будете розказувати: “Ой, у нас все добре”», — пояснив Максим Сорока.
Також експерт додав, що український індекс повітря може нагадувати карго-культ.
«Коли люди відчувають забруднення, але система повідомляє, що “ризику немає”, це підриває довіру», — наголосив експерт.
Яскравий приклад — пожежа на заводі у Тернополі в 2023 році. Тоді зафіксували перевищення фенолу і бензолу, жителі мали прямі рефлекторні реакції. Журналісти «Суспільного» навіть зробили сюжет, утім влада мала би заявити, що можна «насолоджуватися звичайними видами діяльності на свіжому повітрі».
Експерт «Довкола» пропонує внести зміни до наказу №590. Серед них:
- розширити перелік забруднюючих речовин;
- встановити правило оцінки щонайменше за двома показниками;
- адаптувати індекс для різних типів моніторингу;
- додати спеціальні повідомлення для населення на випадок надзвичайних ситуацій.
Із презентацією Максима Сороки можна ознайомитися нижче.
Регуляторні та управлінські виклики при розбудові системи моніторингу атмосферного повітря на практиці
Експерт з екології та сталого розвитку програми «Чисте повітря для України» Олексій Ангурець розповів слухачам воркшопу про проблеми, які стоять на заваді побудови дієвої системи моніторингу атмосферного повітря.
Проблема №1 — прогалини в законодавстві: затримка у розробці підзаконних актів, стандартів та методик. Існують протиріччя у визначенні граничних величин та відсутність нормативів.
Проблема №2 — застаріла технічна база. Більшість станцій неавтоматизовані, відсутня система централізованого збору даних та центральна референтна лабораторія. Також є нестача сертифікованого обладнання. Усі сертифікати станцій мають обмежений термін дії.
Проблема №3 — інституційна фрагментарність. Відповідальність за моніторинг розпорошена між уже розформованим Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів, Укргідрометцентром, МОЗ та іншими структурами.
Проблема №4 — брак фінансування та фахівців. Автоматизовані станції коштують дорого, вони здебільшого іноземного виробництва. А от кваліфікованих спеціалістів, які вміють їх обслуговувати, практично немає.
«Найчастіше доводиться брати людину з інженерним чи фізичним знанням і навчати вже на конкретному обладнанні», — пояснив Олексій Ангурець.
Він наголосив на необхідності розбудови регіональних центрів моніторингу. Утім на цьому шляху існує ряд перешкод. Серед них: нечіткий розподіл повноважень між різними органами, відсутність уніфікованих вимог до програмного забезпечення, протоколів та алгоритмів аналізу даних і, звісно ж, брак фінансування.
Експерти ЦЕМ пропонують два варіанти розвитку системи моніторингу якості атмосферного повітря.
Перший – централізований. Він передбачає посилення контролю з боку Міністерства та центральних органів влади. А також прийняття загальних вимог, стандартів та протоколів для всієї системи.
Другий варіант – це регіональний підхід. Тут експерти пропонують зосередити увагу на вже існуючих ініціативах у регіонах. Пропонується зробити два кроки.
Перший – затвердити регіональні положення про моніторинг довкілля з чітко прописаною структурою, метою та алгоритмами дій.
Другий крок – узгодити загальну структуру даних та врегулювати питання обміну інформацією.
Із презентацією Олексія Ангурця можна ознайомитися нижче.
Воркшоп відбувся за підтримки Чеського агентства з розвитку в рамках розвитку міжнародного співробітництва Чеської Республіки.
Нижче – відеозапис воркшопу.
Цей сайт оновлено у рамках проєкту «Посилення екологічного моніторингу Дніпропетровської області під час воєнного конфлікту»