Показники і речовини, які забруднюють воду

Основний документ, що встановлює граничні значення концентрації забруднювачів в поверхневій воді – наказ МОЗ про “Про затвердження Гігієнічних нормативів якості води водних об’єктів для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення” від 2 травня 2022 року. №721.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0524-22 

Каламутність  води зумовлена наявністю завислих речовин мінерального або органічного походження. Високий рівень каламутності часто асоціюється з підвищеним вмістом мікроорганізмів: вірусів, паразитів, деяких бактерій. Вони можуть викликати нудоту, колики, діарею і головний біль.

Біохімічне споживання кисню (BOD) – кількість розчиненого кисню, що споживається організмами для аеробного розкладання органічних речовин, які містяться у воді. Джерело виникнення – стічні води, стоки з сільськогосподарських угідь, сільськогосподарські підприємства та скиди вод з очисних споруд без очистки. Біохімічне споживання кисню не повинно перевищувати 6 мг О2/дм3. Наявність великої кількості органічних речовин може погіршити якість води та зменшити різноманіття гідробіонтів.

Хімічне споживання кисню (COD) – це кількість кисню, яку спожили в процесі окислення органічних та неорганічних речовин. COD не має перевищувати 30 мг О2/дм3. Наявність кисню О2 є необхідною умовою життя для більшості гідробіонтів.

Азот нітратний (NO3-N) – це форма азоту, яка є складовою частиною нітратів (NO₃⁻).  Потрапляє у воду  з домогосподарських та промислових стоків і з гною тварин. Спричиняє відмирання фітопланктону.

Нітрати (NO3-) – у поверхневих водах знаходяться в розчинній формі. Концентрація нітратів схильна до сезонних коливань: мінімальна – у вегетаційний період, збільшується восени і досягає максимуму зимою, коли при мінімальному споживанні азоту відбувається розкладання органічних речовин і азот переходить з органічних форм у мінеральні. Амплітуда сезонних коливань – один із показників великої кількості рослин у водному об’єкті. NO3- застосовують як добрива, протрави при фарбуванні, компоненти вибухових речовин.  Вони потрапляють в ґрунти, а звідти – у воду. Нітрати спричиняють збільшення щитоподібної залози, погіршення загального стану людини, негативно впливають на стан здоров’я. Нормативне значення ГДК для вод господарсько-побутового використання – 45 мг/дм3

Гідросульфід (HS-) – показник забруднення рибницьких водойм органічними речовинами, поганого водообміну, нестачі водорозчинного кисню, збільшення температури, недостатнього об’єму води, високої щільності посадки водних біоресурсів тощо. Є небезпечним для риби та інших мешканців водоймів, бо викликає дефіцит кисню.

Азот амонійний (NH4-N) міститься у воді у вигляді амонійних солей. У поверхневих водах амонійний азот утворюється на першій стадії мінералізації азотовмісних амонійних речовин. Джерелами появи у водоймах є: комунальні скиди вод з очисних споруд, промислові стічні води, стоки з сільськогосподарських угідь та від сільськогосподарських підприємств. При перевищенні гранично допустимого рівня, азот амонійний шкодить здоров’ю тварин. Граничне значення 2 мг/дм3.

Розчинений кисень (O2) – кисень, що розчинений у воді. Він є важливим показником якості води і має велике значення для водних екосистем, а також для промислових і сільськогосподарських процесів. Вміст розчиненого кисню в пробі, відібраної до 12 годин дня, не повинен бути нижчим 4 мг/дм3 у будь-який період року. Мінімальний вміст розчиненого кисню, що забезпечує нормальний розвиток риб, складає близько 5 мг/дм3. Зниження до 2 мг/дм3 викликає масову загибель риби. Несприятливо позначається і перенасичення води киснем у результаті процесів фотосинтезу за недостатньо інтенсивного перемішування шарів води.

Фтор (F-) – ця хімічна речовина потрапляє до водоймів через стічні води підприємств скляної та хімічної промисловості і через деякі види шахтних  вод. Може викликати хвороби кісток у людей та тварин. Граничні значення: Фтор для кліматичних районів I – II – 1,5 мг/дм3. Фтор для кліматичного III району – 1,2 мг/дм3. Фтор для кліматичного IV району – 0,7 мг/дм3;

Сульфати – утворюються при розкладі білкових речовин, амінокислоти, яких містять сірку. Граничне значення вмісту хімічних речовин у воді водних об’єктів для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення – 500 мг/дм3. Високий вміст сульфатних солей надає воді гіркуватого присмаку, порушує водно-сольову рівновагу в організмі, що супроводжується розладом травного каналу.

Хлориди – складаються з аніону хлориду та катіону металу або водню. Хлориди знаходяться у природі у вигляді мінералів або у розчиненому стані у воді. У воді хлориди є однією з основних неорганічних солей. Найбільш типовим хлоридом є кухонна сіль NaCl. Хлориди у воді можуть з’являтися природним шляхом, наприклад, якщо вода проходить через грунт або скельні утворення, що містять хлориди. Однак, часто вода може бути забруднена хлоридами через промислові викиди, скиди водоочисних споруд або використання солей для розкріплення льоду на дорогах. Велика кількість хлоридів у воді може негативно позначитися на її якості, смаку та запаху. Крім того, хлориди можуть взаємодіяти з іншими хімічними речовинами у воді, такими як кальцій та магній, утворюючи хлориди цих елементів, що може призвести до утворення відкладень та корозії трубопроводів. Нормативне значення ГДК для вод господарсько-побутового використання – 350 мг/дм3.

Основні забруднювачі атмосферного повітря

Основні документи що встановлюють граничні значення концентрації забруднювачів в атмосферному повітрі:
1. Постанова КМУ № 827 від 14.08.2019 р. Деякі питання здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря
2. Наказ МОЗ України № 813 від 10.05.2024 Про затвердження державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць

1. Діоксид азоту (NO₂) – газ червоно-бурого кольору з характерним різким запахом. Виникає при спалюванні будь-якого з викопних видів палива, що містять азотні сполуки. Його максимальна разова концентрація, яка не викличе реакцій в організмі людини (далі – ГДКм.р) становить 200 мкг/м³. Середньодобова гранично допустима концентрація (далі  – ГДКс.д ) – 40 мкг/м³. При підвищенні концентрації діоксиду азоту в людини починається кашель та головний біль. 
2. Діоксид сірки (SO₂) – безбарвний газ з гострим запахом, вже в малих концентраціях створює неприємний смак в роті. Виникає від згоряння вугілля та нафти, що містять сірку. ГДКм.р. – 500 мкг/м³ ГДКс.д. – 50 мкг/м³. Діоксид сірки подразнює органи дихання. 
3. Оксид азоту (NO) – безбарвний, токсичний і незаймистий газ. Джерела виникнення – промислові підприємства, автотранспорт. ГДКм.р.  – 400 мкг/м³ ГДКс.д. – 60 мкг/м³ Оксид азоту подразнює дихальні шляхи та очі.
4. Монооксид вуглецю (CO) – безбарвний газ, що не має запаху. Джерело виникнення – спалювання твердих відходів, з вихлопними газами і викидами промислових підприємств. ГДКм.р. – 5000 мкг/м³ ГДКс.д. – 3000 мкг/м³. Оксид вуглецю, який ще називають чадним газом, впливає на нервову і серцево-судинну систему, викликає задуху. 
5. Озон (O₃) – безбарвний газ із сильним своєрідним запахом, токсичний, вибухонебезпечний. Утворюється на сонячному світлі в результаті фотохімічних реакцій оксидів азоту та вуглеводнів. ГДКм.р. – 160 мкг/м³ ГДКс.д. – 30 мкг/м³. Озон дратує слизові оболонки очей, загострює астму. 
6. Сірководень (H₂S) – безбарвний газ з неприємним запахом тухлих яєць. З’являється на підприємствах по виготовленню штучного волокна, цукру, а також на коксохімічній, нафтопереробній промисловості. ГДКм.р. – 8 мкг/м³ ГДКс.д. – відсутнє. Сірководень викликає подразнення слизових оболонок очей і дихальних шляхів. 
7. Дрібнодисперсний пил (ТЧ10; ТЧ2,5) – сукупність завислих в повітрі дрібних твердих частинок, здатних в безвітряну погоду осідати на поверхню Землі. З’являється внаслідок діяльності металургійного виробництва, енергетичної промисловості, під час роботи автомобільного транспорту та на будівництві. ГДКм.р. – відсутнє ГДКс.д.(10) – 50 мкг/м³ ГДКс.д.(2,5) – 25 мкг/м³. Пил викликає подразнення органів дихання та може негативно впливати на тривалість життя.
   
8. γ-випромінення – короткохвильове електромагнітне випромінювання. Виникає при розпадах радіоактивних ядер, елементарних частинок, а також при проходженні швидких заряджених частинок через речовину. Викликає пошкодження живих клітин, травного тракту, лімфатичних залоз.
9. Бензол (C6H6) – Органічне хімічне з’єднання та безбарвна рідина з характерним запахом. Джерела виникнення – промислові виробництва паперу, барвників, лаків, медичних препаратів, меблів тощо. ГДКм.р. – 1500 мкг/м³ ГДКс.д. – 100 мкг/м³. Бензол провокує головний біль, запаморочення, нудоту, загальну слабкість. 
10. Толуол (C7H8) – безбарвна отруйна рідина з своєрідним запахом. Виникає під час проведення будівельно-монтажних робіт, завдяки роботі транспорту та промислових викидів. ГДКм.р. – 600 мкг/м³ ГДКс.д. – 600 мкг/м³. Толуол впливає на нервову і серцево-судинну системи, подразнює слизову оболонку, має наркотичну дію. 
11. Етилбензол (C8H10) – безбарвна, легкозаймиста летка рідина з характерним запахом, що нагадує гас. З’являється на промислових виробництвах та від вихлопних газів автомобілів.  ГДКм.р. – 20 мкг/м³ ГДКс.д. – 20 мкг/м³. Короткотривала дія етилбензолу призводить до подразнення дихальних шляхів та очей, болю в грудях, запаморочення. Довготривала дія спричиняє порушення нормального функціонування нирок і печінки. 
12. Ксилол (C8H10) – безбарвна легкозаймиста рідина. Джерела виникнення – будівельно-монтажні роботи, деревообробні підприємства, викиди автотранспорту. ГДКм.р. – 200 мкг/м³ ГДКс.д. – 200 мкг/м³.Ксилол подразнює дихальні шляхи, слизову оболонку, провокує головний біль та нудоту. Його довготривала дія може призвести до запаморочення та загальної слабкості. 
13. Фенол (C6H5OH) – біла або безбарвна кристалічна речовина із солодкуватим запахом. Виникає на промислових виробництвах паперу, барвників, лаків, медичних препаратів, меблів тощо, а також під час спалювання сміття. ГДКм.р. – 10 мкг/м³ ГДКс.д. – 3 мкг/м³. Фенол подразнює очі та дихальні шляхи. При впливі мінімальних доз – чхання, кашель, головний біль, запаморочення. 
14. Аміак (NH₃) – безбарвний газ із різким запахом нашатирного спирту. Виникає при розкладанні азотовмісних органічних сполук та внаслідок роботи підприємств кольорової металургії ГДКм.р. – 200 мкг/м³ ГДКс.д. – 40 мкг/м³. Аміак подразнює слизові оболонки очей та органів дихання, а також шкірні покриви, викликає напади кашлю, почервоніння та свербіж шкіри. 
15. Шумове забруднення – одна з форм фізичного забруднення навколишнього середовища. Виникає внаслідок коливальних змін тиску повітря. Шумове забруднення знижує працездатність, викликає захворювання органів слуху, ендокринної, нервової, серцево-судинної системи.
16. Формальдегід (CH2O) – безбарвний газ з різким запахом, добре розчинний в воді. Джерела виникнення – вихлопні гази автомобіля, тютюновий дим (в тому числі і від електронних цигарок), побутові матеріали: ДСП, фанера, МДФ. ГДКм.р. – 35 мкг/м³ ГДКс.д. – 3 мкг/м³. Подразнює слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, може спричинити алергічні реакції шкіри (аж до екземи), у жінок порушується менструальний цикл. 
17. Циклогексан (C6H12) – безбарвна рідина з м’яким солодким запахом. З’являється на хімічних підприємствах і промисловості з виробництва паперу. ГДКм.р. – 1400 мкг/м³ ГДКс.д. – 1400 мкг/м³. Циклогексан провокує головний біль, запаморочення, нудоту, загальну слабкість. 

17. Стирол (C8H8) – летка рідина з солодкуватим запахом. Виникає з автомобільних відпрацьованих газів, тютюнового диму. Також джерелами появи стиролу є процеси, пов’язані зі спалюванням промислових і побутових відходів. ГДКм.р. – 40 мкг/м³ ГДКс.д. – 2 мкг/м³. Стирол подразнює слизові оболонки, має слаботоксичну дію. 
18. Водень хлористий (HCl) – газ з різким запахом, добре розчинний у воді, на повітрі димить, утворюэ краплі соляної кислоти, важчі за повітря. Виникає на хімічних підприємствах, що виробляють інсектициди, гербіциди, соляну кислоту, органічні барвники, цемент, суперфосфат, оцтову кислоту, гідролізний спирт, хлорне вапно, соду. ГДКм.р. – 200 мкг/м³ ГДКс.д. – 200 мкг/м³. Водень хлористий подразнює слизові очей та верхніх дихальних шляхів, а тому спричиняє сльозотечу та сильний кашель. Також водень хлористий провокує м’язову слабкість, іноді судоми.
19. Етилен (C2H4) – безбарвний газ, який важко відчути на запах. Утворюється в результаті викидів з автотранспорту та неповного згоряння вугілля та газу і є побічним продуктом поліетиленового виробництва. ГДКм.р. – 3000 мкг/м³ ГДКс.д. – 3000 мкг/м³. Етилен має наркотичний вплив на людину. 
20. Свинець (Pb) – важкий, м’який, ковкий метал. Виникає внаслідок роботи металургійних підприємств, хімічної й коксохімічної промисловості. Іншими джерелами свинця є силікатний пил, зола й дими лісових пожеж, автотранспорт, спалювання кам’яного вугілля. ГДКм.р. – 1 мкг/м³ ГДКс.д. – 0,3 мкг/м³. Свинець впливає на кровотворну і нервову системи, шлунково-кишечний тракт і нирки. 
21. Бенз(а)пірен (C₂₀H₁₂) – п’ятикільцевий поліциклічний ароматичний вуглеводень у вигляді жовтих кристалів. Джерела виникнення –тютюновий дим, кам’яновугільна смола (асфальт), вихлопи з автомобілів, літаків, продукти горіння. ГДКм.р. – відсутнє, ГДКс.д. – 0,1 мкг/100м³. Бенз(а)пірен – може викликати спадкові мутації та спричинити рак. 
22. Оксид заліза (Fe2O3) –  сріблясто-сірий, пластичний і ковкий метал. ГДКм.р. –  відсутнє ГДКс.д. – 40 мкг/м³. Подразнює дихальні шляхи. 
23. Марганець (Mn) та його сполуки –  сріблясто-білий крихкий метал. ГДКм.р. – 10 мкг/м³. ГДКс.д. – 1 мкг/м³. Спричиняє порушення у дихальній та нервовій системах. 
24. Мідь та її сполуки (Cu) – пластичний перехідний метал червонувато-золотистого кольору. ГДКм.р. – відсутнє ГДКс.д. – 2 мкг/м³. Може призвести до бронхіальної астми, захворювань нирок, печінки, а також інтоксикації організму. 
25. Оксид нікелю (NiO) – неорганічна бінарна сполука у вигляді зеленуватих кристалів. Джерела виникнення – викиди з підприємств гірничорудної промисловості, кольорової металургії. Також оксид нікелю з’являється  від діяльності машинобудівної, металопереробної та хімічної промисловості, теплових електростанцій автотранспорту та спалювання твердого і рідкого палива. ГДКм.р. – відсутнє ГДКс.д. – 1 мкг/м³. Подразнює шкіру та слизові оболонки. 
26. Сірковуглець (CS2) – прозора або жовтувата летка рідина з ефірним запахом. Виникає на підприємствах з виробництва штучних волокон. ГДКм.р. – 30 мкг/м³ ГДКс.д. – 5 мкг/м³. Сірковуглець викликає головний біль, безсоння, слабкість, втрату ваги, гастрит, захворювання нирок, дерматит, зниження репродуктивної здатності. 
27. Фтористий водень (HF) – Безбарвний газ з сильно вираженим, різким запахом. Джерела виникнення – хімічна промисловість. ГДКм.р. – 20 мкг/м³ ГДКс.д. – 5 мкг/м³.  Подразнює дихальні шляхи. 
28. Оксид хрому VI (CrO3) – твердий метал голубувато-білого кольору. ГДКм.р. – 2 мкг/м³ ГДКс.д. – 1,5 мкг/м³. Хром спричиняє ураження ЦНС, дихальних шляхів. 
29. Оксид алюмінію (Al2O3) – біла, дуже тугоплавка і нерозчинна у воді маса. Джерело виникнення – промисловість.  ГДКм.р. – відсутнє ГДКс.д. – 10 мкг/м³. Оксид алюмінію спричиняє ураження легенів, подразнює слизові оболонки очей та носу, може сприяти розвиненню дерматиту та екземи.